Всесвітній день книг і авторського права

2021-04-23

Книги — це справжній всесвіт для мрійників. Одні мрійники пишуть про неймовірні історії й небачені світи, інші занурюються в написане, подорожуючи в просторі та часі, не виходячи з дому. Книги володіють унікальною здатністю як розважати, так і навчати людей. Вони одночасно є засобом для дослідження найпотаємніших куточків нашої душі та всього, що знаходиться за межами нашого особистого досвіду.

Щоб підкреслити важливе значення книг, письменників та авторських прав, які їх захищають, ЮНЕСКО в 1995 році проголосила Всесвітній день книг і авторського права, який відзначається щорічно 23 квітня.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГ І АВТОРСЬКОГО ПРАВА?

В сучасному понятті книги — це друковані видання, проте в давнину вони мали зовсім інший вигляд. Для перших книг люди використовували кору дерев, глиняні та бронзові таблички. Більш вдосконаленого вигляду книги набули в Єгипті, коли їх почали писати на сувоях з папірусу.

Пізніше, приблизно в ІІ столітті до нашої ери, люди навчилися виробляти зі шкіри тварин пергамент, який виявився чудовим матеріалом для записів. Свою назву він отримав від міста Пергам, правителем якого було створено бібліотеку з двохсот тисяч книг у вигляді пергаментних сувоїв.

В Римі навчилися зшивати разом листи з папірусу та пергаменту, скріплюючи їх дерев’яними обкладинками. Такі книги називалися «кодексами», і за виглядом були схожі на сучасні. Кодекси виявилися зручнішими в користуванні, їх було легше переносити, тому вони особливо сподобалися подорожуючим християнським місіонерам. До VI століття кодекси майже повністю замінили собою сувої.

Друкувати книги почали в Китаї. Процес відбувався вручну, за допомогою дерев’яних рамок, в які вставлялися глиняні форми окремих ієрогліфів. Спочатку відтиски робили на шовковій тканині, а згодом стали використовувати папір. Одна з перших друкованих книг, яка повністю збереглася — «Діамантова сутра», датована 868 роком. Китайський метод друкування запозичили Японія та Корея, і корейці замінили недовговічні глиняні форми на бронзові.

Натомість в середньовічній Європі книги продовжували переписувати від руки, і придбати їх могли хіба що дуже заможні люди. Друковані паперові гравюри релігійного змісту та гральні карти з’явилися лише на початку XV століття. Справжня революція в друкарстві відбулася в 1450 році, коли Іоганн Гутенберг застосував металевий рухомий шрифт та друкарський пристрій. Цей метод дозволяв робити 100 відтисків на годину, а значить, відкривав можливості для книгодрукування. Першою книгою, надрукованою методом Гутенберга, стала Біблія.

ПЕРШІ ТИПОГРАФІЇ

До кінця XV століття типографії з’явилися у всіх європейських країнах, тільки в Німеччині їх налічувалося близько трьохсот. Книги стали доступнішими, бо виготовлялися в більшій кількості, й коштували дешевше. В зв’язку з цим збільшилася кількість людей, які вміли читати. Стали популярними різноманітні довідники й словники, а серед перших друкованих художніх книг були «Божественна комедія» Данте та «Кентерберійські оповідання» Чосера.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

До того, як виробництво книг набуло масового характеру, поняття авторського права майже не існувало, так само як і фінансової винагороди письменникам за їхні твори. Проте друк і продаж книг великими накладами означав потенційні прибутки для видавців, а отже, й для авторів.

Витоки сучасного законодавства про авторське право належать Великобританії, де в 1710 році було прийнято Статут королеви Анни. Згідно з ним, автор мав виключні права на свій твір на протязі 14 років, а порушники цих прав каралися штрафом. В 1774 році британці скасували безстрокове право для видавців, і це означало, що через певний проміжок часу кожен літературний твір ставав спільним надбанням громадськості.

На території Російської імперії перші законодавчі статті щодо авторського права письменників з’явилося у 1828 році, пізніше права на свої твори здобули художники, композитори та архітектори. В Австро-Угорщині, до якої входили західноукраїнські землі, у 1837 році прийняли акт, що захищав авторські права, в тому числі було заборонено передрук творів без дозволу автора та санкції за порушення відповідного права. В Радянському Союзі, попри його приєднання до Всесвітньої конвенції з авторського права, юридичною особою у відносинах з видавництвами виступала держава, а не автори.

ЯК ДЕНЬ ТРОЯНДИ СТАВ ЩЕ Й ДНЕМ КНИГИ

На створення Всесвітнього дня книги й авторського права ЮНЕСКО надихнула іспанська традиція святкування дня покровителя Каталонії — святого Георгія. За легендою, він врятував країну від дракона, якому люди змушені були приносити в жертву своїх дітей, яких вибирали кожного дня шляхом жеребу. В день, коли жереб випав на дочку правителя, з’явився святий Георгій і вбив чудовисько, а на тому місці, де пролилася кров дракона, виріс кущ троянд. Георгій зірвав одну квітку й подарував врятованій дівчині. Відтоді в День святого Георгія чоловіки дарують жінкам квіти, а інша назва цього свята — День троянди.

В 1920-х роках один каталонський продавець книг згадав, що на День святого Георгія, тобто на 23 квітня, припадають роковини смерті відомих письменників — Сервантеса та Шекспіра. Тому винахідливий підприємець запропонував цього дня в обмін на троянду дарувати книгу, й таким чином набагато підвищив свої продажі. Так День троянди став ще й Днем книги. А з 1995 року 23 квітня стали відзначати в усьому світі як проголошений ЮНЕСКО Всесвітній день книг і авторського права.