День слов’янської писемності та культури

2021-05-24

Усне мовлення всіх народностей слов’ян колись було єдиним, і відрізнялося тільки діалектами. Загалом мешканці європейського сходу легко розуміли один одного, проте своєї письмової системи у них не було, а спроби пристосувати до фонетичного складу мови латинський чи грецький алфавіт не мали успіху. Отримати свою абетку нашим предкам вдалося завдяки двом братам з Візантії, які жили в далекому IX столітті — Кирилу й Мефодію. Крім алфавіту, вони подарували нашим народам переклад основних християнських священних текстів.

24 травня є для народів Східної Європи святом — Днем слов’янської писемності й культури. Ця подія має прямий стосунок до рівноапостольних братів, яким віддають шану в цей день.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА КУЛЬТУРИ?

Брати Мефодій і Кирило народилися у Візантійській імперії, в місті Салоніки, відповідно у 815 та 827 роках, в родині військового. Деякі історики вважають, що родина була болгарською, інші приписують братам грецьке походження, проте відомо, що вони розмовляли й на слов’янській мові. Подорослішавши, старший Мефодій розпочав службу у війську, а молодший Кирило став студентом університету в Константинополі, де вивчив багато мов, а також математику, астрономію, діалектику, риторику й філософію. Після навчання він кілька років працював бібліотекарем у церкві Святої Софії та викладачем філософії в університеті. Блискучий переможець філософських диспутів, Кирило був помічений патріархом Ігнатієм та увійшов до делегації богословів, відправленої до двору арабського халіфа.

Тим часом Мефодій закінчив військову кар’єру і став ченцем, а згодом настоятелем монастиря у Віфанії. В 856 році й молодший брат полишив активну діяльність вченого-богослова, приєднавшись до Мефодія в монастирі. Але життя братів у келії тривало недовго — у 860-му патріарх Ігнатій послав їх з місією до хазарських племен. Під час подорожі Кирило знайшов мощі святого Климента — першого відомого в історії місіонера-християнина на слов’янських землях. З цими мощами брати не розлучалися більше ніколи.

СЛОВ’ЯНСЬКА АБЕТКА

Християнство в Східній Європі тоді проповідували здебільшого місіонери короля Карла Великого, відповідно проповіді й книги були на латині. У 862 році до візантійського імператора надійшло прохання від князя моравського Ростислава — він просив перекласти священні книги зрозумілою його підданим мовою. Імператор доручив цю місію Кирилу й Мефодію, як знавцям слов’янської мови. Невідкладно почавши працювати над слов’янською абеткою, брати разом зі своїми учнями водночас взялися до масштабної роботи з перекладу Євангелій, Апостолу й Псалтиря. Отримавши наказ їхати з християнською місією до слов’ян, вже наступного року Кирило й Мефодій розпочали свою діяльність у Моравії — навчали грамоті, проводили богослужіння, відкрили богословську школу.

Викликавши проповідників до себе, Папа Адріан ІІ після спілкування з ними визнав доречним служіння мовою місцевого населення та надав Кирилу й Мефодію спеціальний документ, який посвідчував їхнє право на таку діяльність. Проте подорожі не судилося скінчитися добре — під час перебування в Римі Кирило важко захворів і оселився в одному з місцевих монастирів, де в 869 році помер.

ЛАТИНСЬКА МОВА VS СЛОВ’ЯНСЬКА МОВА

Мефодій знову повернувся в Моравію, вже як папський легат. Це полегшило його роботу, але ненадовго — князя Ростислава змінив князь Святополк, прихильник латиномовних священників, і 870 року Мефодія було ув’язнено. Допомогло звільнитися йому лише втручання Папи Римського, проте беззаперечний дозвіл на служіння слов’янськими мовами було скасовано — спершу Мефодій мав відслужити месу на латині, а вже потім перекладати її для місцевих слухачів. Проте проповідник не скорився, а продовжував таємно проводити обряди й богослужіння слов’янською. Після чергової скарги на нього вищому церковному керівництву Мефодію знову довелося їхати до Риму й ціною неймовірних зусиль відстоювати свою точку зору. Зрештою, Мефодій знову отримав папську буллу на служіння місцевими мовами. Кілька останніх років життя чоловік провів у Константинополі, а останнім перекладом Мефодія став Старий Завіт. Помер проповідник, повернувшись у Моравію, у 885 році.

Віддавати шану Кирилу та Мефодію у східних слов’ян було прийнято здавна — братів було канонізовано церквою як святих в X столітті й визнано рівноапостольними — тобто прирівняними до учнів Христа, перших проповідників християнства в світі. Завдяки створеній ними абетці отримала свій розвиток писемність Київської Русі і невдовзі грамотність у державі наших пращурів стала поширеним явищем.

День слов’янської писемності та культури відзначають в слов’янських державах, щоправда, назви свята можуть дещо різнитися — приміром, Північна Македонія називає його Днем всеслов’янських просвітників і вчителів. В Україні свято встановлене Указом Президента України від 17 вересня 2004 року.