Всесвітній день голосу

2021-04-16

Голос — це справжній дар, адже без нього значно утруднюється спілкування між людьми. Багато наук вивчають людський голос — біологія, медицина, психологія, лінгвістика, музика. Проте ми звикли сприймати звук голосу як належне, і починаємо думати про нього тільки тоді, коли раптом його втрачаємо. На жаль, в повсякденності є чимало факторів, які можуть пошкодити наш голос, серед них — паління, алкоголь, стрес та крик. Проте відповідні знання та навички допоможуть кожному зберегти свій голос протягом всього життя.

Щоб підкреслити безцінне значення голосу та привернути увагу громадськості до проблем, пов’язаним з його здоров’ям, 16 квітня щороку відзначається Всесвітній день голосу.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГОЛОСУ?

«Спочатку було Слово» — так написано в Євангелії від Іоанна. Але слово неможливе без звуку, тобто без голосу. Відповідно, людина, яка з’явилася пізніше, одразу була наділена здатністю чути й відтворювати звуки — мала слух і голос. Сила впливу голосу настільки велика, що навіть саме слово не обмежилося прямим вживанням — досить часто ми чуємо й використовує такі поняття, як голос душі, голос совісті, голос крові чи голос минулого.

Голос починається в легенях, які при видиху створюють повітряний потік в трахеї та гортані. В гортані є голосові зв’язки, прикріплені до найбільшого гортанного хряща, який ще називають кадик. Коли між ними проходить повітря, вони починають вібрувати, створюючи звук, висота якого залежить від частоти вібрації. Висота голосу визначається довжиною й натягом голосових зв’язок, і щоб звук був чистим, вони мають змикатися щільно, а вібрувати симетрично. Зміною положення язика, губ та піднебіння визначається те, який звук буде отримано на виході.

Звісно, багато живих істот на нашій планеті передають інформацію за допомогою голосу, але вони не наділені такими голосовими можливостями, як люди. Це свідчить про те, що унікальність людського голосу полягає не стільки в анатомічній будові голосового апарату, скільки в нашій здатності точно координувати голосові органи і перетворювати звуки в осмислену мову.

ГОЛОС ЛЮДИНИ

Ще з античних часів голос наділявся містичними властивостями — як силою життя, так і смертельною небезпекою. Всім відома давньогрецька легенда про Орфея, голос якого викликав радість у кожного, хто його чув. Навіть бог підземного царства Аїд під впливом прекрасного голосу погодився оживити померлу дружину Орфея — Еврідіку. Інші персонажі давньогрецької міфології — демонічні Сирени, які своїми неймовірно красивими голосами заманювали в пастку мореплавців.

Людський голос з найдавніших часів був об’єктом уваги відомих мислителів та цілителів. Гіппократ вважав, що джерелом голосу є гортань, йому також належать перші описи будови цього органу. Філософ Арістотель та оратор Демосфен приділяли увагу спеціальним тренуванням для усунення недоліків голосу та дефектів мовлення.

Середньовічному лікарю Авіценні належить науковий трактат, присвячений механізму виникнення голосу, а також будові голосового апарату та його зв’язку з головним мозком. Авіценна також вивчав хвороби голосових органів та способи їх лікування. В епоху Відродження по-справжньому розквітає мистецтво вокалу й з’являється жанр опери. Потреба у співаках з сильними й красивими голосами підштовхнула вчених до вивчення теорії голосу, а також поклала початок вокальній педагогіці, тобто «постановці» голосу.

Кожен співак має неповторний голосовий апарат, а правильно «поставлений» голос вражає слухачів красою звучання, багатим тембром, широтою діапазону, чистою інтонацією та силою. За типом співочі голоси поділяються на високі, середні й низькі. У чоловіків це тенор, баритон і бас, у жінок — сопрано, меццо-сопрано й контральто. Кожен з цих голосів поділяється ще на кілька різновидів.

Перша здогадка про роль голосових зв’язок в продукуванні голосу з’явилася в XVI столітті й належала італійському лікарю-анатому Андреасу Везалію. У XVIII столітті цю думку підтвердив Антоніо Феррейн, французький хірург, який назвав голосові зв’язки «голосовими струнами». В середині XIX столітті іспанцем Мануелем Гарсіа, оперним співаком та педагогом з вокалу, вперше для огляду гортані було застосовано дзеркало, яке дало можливість побачити, як функціонують голосові зв’язки. Цей метод, який назвали ларингоскопією, став основою нової медичної спеціальності — ларингології, яка спеціалізується на лікуванні й профілактиці хвороб горла.

ФОНІАТРІЯ

Приблизно в той самий час з’явилися перші серйозні наукові роботи з фоніатрії — медичної дисципліни, яка займається порушеннями в роботі голосового апарату. В 1924 році у Відні було створено Міжнародну асоціацію логопедії й фоніатрії. Проте фундаментальне вивчення природи й проблем голосу потребувало міждисциплінарного підходу, який об’єднав би в собі знання й досвід всіх окремих дисциплін.

Тому в 1969 році американським лікарем Уілбуром Джеймсом Гулдом було засновано спеціальний фонд — The Voice Foundation. Ця організація зібрала разом лікарів, вчених, мовних дефектологів, педагогів з вокалу та артистів, щоб вони могли ділитися знаннями й досвідом лікування і професійного догляду за голосовим апаратом.

Ідею присвятити голосу спеціальний день було озвучено в 1999 році Бразильським товариством отоларингології. В 2002 році свято було визнане Європейським отоларингологічним товариством, а також Академією отоларингології США, і почало відзначатися на світовому рівні.