Міжнародний день дитячої книги

2021-04-02

Щороку 2 квітня уся всесвітня спільнота відзначає День дитячої книги. Це свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості книжки у житті юних читачів. Адже саме вона відкриває малятам двері у великий та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці життя, сприяє становленню особистості. Свято вирішили відзначати 2 квітня тому, що в цей день народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ДИТЯЧОЇ КНИГИ?

Ідея відділити спеціальний день для популяризації книги серед юних читачів належить німецькій письменниці, авторці дитячої літератури та активній громадській діячці – Еллі Лепман. Саме вона є засновницею Міжнародної ради з дитячої книги, за рішенням якої у 1967 році було впроваджено День дитячої книги. З перших днів це рішення було позитивно сприйняте в різних куточках світу, а свято відразу набуло всесвітнього значення.

Варто сказати, що Елла Лепман виступала за створення окремої нагороди, щось на кшталт нобелівської премії тільки у галузі дитячої літератури. Так з’явилася Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена. Нагороду почали видавати ще в половині 20-го століття, нею вшановують найкращих авторів та ілюстраторів дитячої книги. Нагороди вручаються на з’їздах Міжнародної ради з дитячої книги.

Так склалося, що кожного Міжнародного дня дитячої книги найпопулярніший дитячий автор пише послання, адресоване самим юним читачам, а найкращий ілюстратор створює яскравий плакат, присвячений цьому дню. У 1973 р. та у 1979 р. почесних нагород за найкращу дитячу книгу були ушановані відомі українські письменники Богдан Чалий та Всеволод Нестайко.

ПЕРШІ ДИТЯЧІ КНИЖКИ

Першими дитячими творами були перекази, розповіді, оповідання, пісні, що передавалися в усній формі. Вони були покликані розважати та навчати малечу. Та перші серйозні кроки зі створення дитячої літератури з’явилися тільки у 18 столітті після того, як заговорили про інститут дитинства. До цього діти ставилися на однаковий рівень з дорослими, тому окремої спеціалізованої літератури для них не випускали.

У 18 столітті у Європі починає розвиватися середній клас, люди захоплюються філософією відомого філософа – представника англійського емпіризму, який говорив про важливість виховання. Так, у 1744 році світ побачила перша дитяча книжка розважального характеру під назвою «Маленька гарненька кишенькова книжечка». Її автором та видавцем був популяризатор дитячої книги тих часів – Джон Ньюбері. Видання відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів веселими іграми та яскравими ілюстраціями.

Жан-Жак-Руссо – ще один відомий філософ, який зробив неабиякий внесок у розвиток дитячої літератури. Він стверджував, що дітей треба виховувати, враховуючи їхні природні здібності та зацікавлення. Одним з письменників, який дотримувався філософії Руссо, був Томас Дей. Його перу належать багато творів для дітей.

ЧАСИ РОЗКВІТУ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

У 19 столітті відомий данський письменник Г.Х. Андерсен займається збором народних казок Європи. З цією метою він навіть відправляється у подорож містами та селами Європи. Так само як брати Грімм, які зробили збірку казок Німеччини, він робить збірку казок європейських країн.

Пізніше з’являються захопливі твори різних дитячих авторів, які у своїх роботах спираються на дитячу уяву. Розвиток друкарства, поширення грамотності серед широкого загалу, поява нових читачів, зниження ціни на друковані видання – все це призводить до підвищення попиту на дитячі книжки. А 1865 рік ознаменувався появою нового стилю у створенні дитячої літератури, оскільки світ побачила фентезійна книга Льюіса Керолла – «Аліса в країні чудес».

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА КНИГА

Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася у 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи читання. В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18 столітті починають виходити книги для читання.

Відомими дитячими письменниками тих часів були Іван Максимович, Ігнатій Максимович, Іван Пашковський, Григорій Сковорода тощо. У своїх оповіданнях для молоді торкається морально-етичних тем, а от його брат Ігнатій захоплюється написанням од. Юнаки та дівчата захоплювалися поезією Івана Пашковського, який любив пожартувати та часто писав про перші юнацькі почуття та захоплення. Вперше просвітницькі ідеї в дитячій літературі з’явилися завдяки Григорію Сковороді. Його відомі дитячі твори: «Ой пташино-жовтобоко», «Гей, поля, поля зелені», різноманітні байки, епіграми та ін.

Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається скерувати дитячу уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя. Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита».

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ДИТЯЧІ КНИГИ ТА ЇХНІХ АВТОРІВ

• Ганс Християн Андерсен виявляв незадоволення, коли про нього говорили, як про дитячого казкаря. Автор вважав, що його казки написані не тільки для дітей, але й для дорослих. Також він наказав, щоб на монументі, де разом з казкарем мала бути зображена малеча, не було жодної дитини.
• «Колобок» вважається суто слов’янською казкою. Проте подібний сюжет зустрічається в оповідях інших країн. Так, в США, це була Казка про пряничного чоловічка, якого також з’їла лисиця. Аналогічні казки можна віднайти в німецькому, англійському та середньоазіатських фольклорах.
• Відомі німецькі казкарі брати Грімм також були видатними вченими-філологами та засновниками науки германістики. Письменники брали активну участь у створенні першого словника німецької мови.
• Самуїл Маршак часто використовував в дитячих казках події, пов’язані з вогнем. Наприклад, «Дім кицьки», «Пожежа», «Розповідь про невідомого героя». І це зовсім не випадково, адже в дитинстві сам автор став ледь не став жертвою пожежі. Ця подія закарбувалася у спогадах майбутнього письменника та яскраво відбилася у його творчості.
• Авторка багатьох дитячих творів, відомих у всесвітній літературі, Астрід Лінгред, володіла навичками стенографістки. Тому багато її робіт, а зокрема «Пеппі – Довга панчоха» спочатку була застенографована.