Благодійна акція «Сонечко в долонях» Великоолександрівська ЗОШ 2

2015-02-26

Тут ви знайдете інформацію, яка допоможе вам зрозуміти, що добра справа залишає добрий слід у наших душах.

Ще за часів Київської Русі в «Поученії дітям» Володимира Мономаха було закладено такі норми людського життя як добро, працелюбність, чемне ставлення до старших. Із такими якостями хотів би бачити своїх синів Володимир Мономах. А якими хочуть бачити батьки сьогодні своїх дітей?

Ми живемо на зламі тисячоліть. Закінчилося ХХ століття. Як тільки його не називали: і атомне, і космічне, і комп’ютерне. Але є у нього і важлива особливість, яка дозволяє його називати віком спілкування.

Членам загонів милосердя, які діють на базі 5-11 класів Великоолександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 пощастило не лише спілкуватися, але й надавати посильну допомогу одиноким громадянам нашого селища, ветеранам Великої Вітчизняної війни, інвалідам, мешканцям будинку для престарілих «Ветеран» ( 741000 смт Велика Олександрівка, вул.. Леніна, 208 (05532 – 2-11-47), керівник – Волчецька Тетяна Василівна).

Як би наша держава не піклувалась про людей, їй одній не під силу огорнути турботою кожного. Тому ми і виховуємо в собі такі людські почуття, які не купити і не позичити – милосердя і доброту.

У нашій школі з допомогою вчителів ми навчилися розуміти: людині потрібна допомога. На класних годинах нам розповідають про добрі вчинки не тільки на прикладах великих людей, а звичайних, тих, які нас оточують. «Якою б скромною не була б добра справа, вона залишає добрий слід у душі», - цей вислів має носити із собою кожна людина з дитинства. Найбільшої нашої уваги і допомоги потребують люди похилого віку.

Вдумайтесь у такі факти:

· В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей;

· Близько 200 тис з них цілком або частково нездатні обслуговувати себе;

15 тис із них проживають у будинках – інтернатах, їх об’єднує немічність і самотність.

Близько 20 чоловік мешкає у стаціонарному відділенні постійного проживання «Ветеран» при Великоолександрівській ЦРЛ.

Поспішайте робити добро сьогодні, бо завтра може бути пізно.

У житті багато залежить від нас, то лише в казках жива вода змиває рани, даруючи людині силу та здоров’я. Ми не маємо живої води з її чудодійними властивостями. Але ми повинні, просто зобов’язані захистити когось від розпачу, від гірких думок і болю. І повинні про це завжди пам’ятати.

Бо як говорить Біблія : «Хто знає, як вчинити добро та не чинить, той має гріх».

Озирніться навколо себе, зверніть увагу на одиноку, немічну людину, яка живе на одній з вами вулиці. Подаруйте їй хоч краплинку душевного тепла. Якщо маєте змогу, поділіться з нею шматочком хліба, тарілкою свіжого супу чи борщу. Коли ж немає зайвого, у нагоді стане добре слово, що його можна віднайти завжди.